статья размещена в номере 7/3 () за октябрь 2010 года, на стр. 67-68
М.В. Пацеля, к.м.н., кафедра дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика
Короста у вагітних
.jpg)
Короста – розповсюджене паразитарне захворювання шкіри, що зустрічається в практиці лікарів різних спеціальностей.
Епідеміологія
Показник захворюваності коростою в Україні становить в середньому 100 випадків на 100 тис. населення. Негативний вплив на захворюваність коростою спричиняють соціально-економічні фактори (незадовільні соціально-побутові умови, бідність значної частини населення, ранній початок статевого життя), недостатня особиста гігієна, міграція населення. Зараження коростою часто відбувається при статевих контактах, тому вона віднесена до інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Контингент хворих на коросту визначається конкретними побутовими умовами та характером життя, обумовлюючи можливість зараження при контакті з хворою людиною (прямий шлях) або користуванням інфікованими предметами побуту, перш за все особистого вжитку (непрямий шлях).
Збудником корости є коростяний кліщ (Sarcoptes scabiei varietas hominis), для якого характерний суровий добовий ритм активності життя.
Удень самка знаходиться в стані спокою, ввечері і вночі відкладає яйця та утворює коростяні ходи. Сприятливими місцями життя кліщів, окрім шкіри людини, є натуральні (шерстяні, бавовняні, шовкові) тканини, а також домашній пил та вироби з дерева. При температурі від 10 до 20 оС кліщ втрачає рухливість, а при температурі вище за 55 оС гине протягом 10 хв. Тому прання білизни при температурі води вище за 55 оС призводить до загибелі кліщів.
Інкубаційний період при корості має різну тривалість і може коливатися від 14 днів до 6 тиж при
первинній інфекції і становити декілька днів при реінфекції у вже сенсибілізованих осіб.
Клінічні прояви корости значною мірою залежать від гігієнічних навичок хворих, їх житлово-побутових умов та інших соціальних факторів. Великий вплив на характер та інтенсивність шкірних уражень чинять зворотні реакції організму хворих на антигени коростяного кліща. У даний час отримані численні свідчення щодо участі алергічних реакцій у формуванні клінічної картини захворювання.
Діагностика
Клінічні критерії діагностики корости (виявляються при встановленні скарг та огляді):
- свербіж шкіри, що посилюється ввечері та вночі;
- наявність типових коростяних ходів на шкірі та їх реактивних варіантів – ланцюг везикула, міхур, лентикулярна папула, «ракетка» і т.п.;
- наявність незапальних, ізольованих везикул, фолікулярних та лентикулярних папул;
- типова локалізація висипань: бокові поверхні пальців кистей, згинальні поверхні променево-зап’ястних та ліктьових суглобів, передньобокова поверхня живота, ділянки навколо пупка та сосків, а також поперекова та пахвинна ділянки, сідниці, внутрішня поверхня стегон;
- при висиханні міхурців і пустул в ділянці молочних залоз, на сідницях, стегнах, животі утворюються кірки;
- відсутність ефекту від лікування антигістамін-ними, десенсибілізуючими засобами, в т.ч. від місцевого використання кортикостероїдних засобів.
Причинами частих діагностичних помилок, внаслідок яких хворі протягом тривалого часу розповсюджують інфекцію, є маскування клінічних проявів корости (стрепто- та стафілодерміями, мікробною екземою, алерго- та нейродерматозами, псоріазом, сифілісом, червоним плескатим лишаєм).
Для корости характерна сезонність. Захворювання частіше зустрічається в холодну пору року.
У даний час клінічні прояви корости в більшості випадків характеризуються відсутністю коростяних шляхів (їхній опис відсутній і в зарубіжній літературі), а також зміною характеру свербежу. Свербіж значно варіює за своєю інтенсивністю, може турбувати хворих цілодобово, виникати на окремих ділянках тіла або на всьому шкірному покриві, за виключенням обличчя та волосистої частини голови. При ретельному огляді хворих і в цих випадках вдається виявити поодинокі, парно розташовані папуловезикули, дрібні міхурці, уртикоподібні елементи. Для корости не типово, якщо в сім’ї хворіє хтось один. Наявність свербежу після адекватного лікування – це наслідок тривалої алергічної відповіді.
Особливості перебігу корости під час вагітності
Внаслідок фізіологічної перебудови під час вагітності ураження шкіри та статевих органів спостерігається досить часто. Хоча свербіж є найбільш частим симптомом ураження шкіри та слизових оболонок під час вагітності, його діагностичне значення незначне. Для підтвердження або виключення дерматозу та інших захворювань шкіри необхідні ретельно зібраний анамнез і клінічне обстеження.
Шкірні прояви під час вагітності різноманітні та спостерігаються виключно в цей період. Дерматози вагітних, що супроводжуються свербежем і мають подібну клінічну картину з коростою, включають в себе такі захворювання:
- свербець (prurigo) вагітних;
- папульозний дерматит вагітних;
- поліморфний дерматит вагітних;
- атопічну екзему.
Висипання при цих дерматозах найчастіше з’являються на 25-30-му тижні вагітності і можуть зберігатися до 3 міс після пологів. У даних випадках патологічний процес представлений окремо розташованими папулами, пустулами, уртикарними елементами, що викликають інтенсивний свербіж протягом доби, внаслідок чого утворюються ліхеніфікації, екскоріації, кірочки. Висип може локалізуватися на різних ділянках шкірного покрову, але найчастіше зустрічається розташування елементів висипу в стриях вагітності. Терапевтичний ефект дає місцеве застосування кортикостероїдних засобів слабкої та помірної дії.
На противагу цьому, внаслідок застосування кортикостероїдної терапії при корості, клінічна картина захворювання може різко змінитися, що проявляється папулосквамозними, папуловезикульозними, а іноді і гіперкератотичними висипами.
Лікування
Лікування корости у вагітних повинно проводитись із суровим дотриманням правил і супроводжуватися комплексом лікувально-профілактичних та санітарних заходів, спрямованих на санацію вогнища інфекції. Лікування корости необхідно проводити у вечірній час, лікувальний засіб наноситься на всі ділянки шкіри, за виключенням голови та шиї. Лікування ускладненої корости слід проводити разом з антипаразитарною терапією. Санітарну обробку, зміну одягу та постільної білизни варто проводити до початку і після закінчення курсу лікування.
Акарицидні засоби, що застосовуються у вагітних повинні відповідати таким вимогам:
- мати високу ефективність;
- не мати токсичної та сенсибілізуючої дії на плід;
- не подразнювати шкіру;
- не викликати небажаних косметичних порушень.
Застосування перметрину, бензилбензоату та сірки вважається безпечним при вагітності, хоча даних стосовно їхнього використання в таких випадках опубліковано досить мало.
Найбільш ефективними та безпечними, за даними зарубіжної літератури, сьогодні є препарати перметрину (5% крем одноразово на 8-12 год), що мають добру переносимість, високу вартість, але в нашій країні для лікування корости офіційно не дозволені.
Лікування 20% емульсією бензилбензоату проводять протягом 3 днів послідовно, одна аплікація на день; після триденного лікування на 4-й день проводять гігієнічні заходи. Слід пам’ятати, що бензилбензоат може викликати подразнення шкіри за типом дерматиту, а при попаданні на слизові оболонки – інтоксикацію організму.
Лікування сіркою (20-33% сірчана мазь) проводять також упродовж 3 днів, одна аплікація на день. Сірка ефективна, безпечна, але має неприємний запах і фарбує одяг. Після лікування також слід провести гігієнічні заходи (зміна натільної та постільної білизни, душ).
Профілактика
Профілактика корости грунтується на обов’язковому стаціонарному або амбулаторному лікуванні хворих, встановленні джерела захворювання, огляді всіх осіб, з якими хворий мав побутовий чи статевий контакт. Необхідно проводити поточну та заключну дезінфекцію вогнища інфекції, одягу та постільних засобів хворого. Натільна та постільна білизна, якими хворий користувався до і в період лікування, підлягають кип’ятінню і пранню. У зимовий період часу при мінусовій температурі ці речі витримують 3-4 год на відкритому повітрі. Ефективним також є прасування, особливу увагу приділяють прихованим вогнищам корости.
Література
1. Мавров И.И. Половые болезни : [руководство для врачей, интернов и студентов] / И.И. Мавров. – Х. : Факт, 2002. – 757 с.
2. Блак М., Макай М. Кожные болезни в акушерской и гинекологической практике. – М., 2008. – С.138,
145, 222, 240.
3. Европейские стандарты диагностики и лечения заболеваний, передаваемых половым путем. М., 2004. – С. 163-169.
4. Лесницкая М.В., Головкин А.В., Веретельник А.В. Чесотка: современные особенности клиники, диагностики и лечения с использованием аэрозоля «Спрегаль» // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. – 2008. – № 3-4 (11). – С. 283-288.
5. Бутов Ю.С., Васенова В.Ю., Тюнькова А.В. К вопросу об этиологии, эпидемиологии, клинике, терапии и профилактике чесотки // Российский медицинский журнал. – № 3. – 2006. – С. 40-42.
6. Соколова Т. Чесотка с позиции практического врача // Врач – стандарты лечения. – 2008. –№ 5. –
С. 69-71.
статья размещена в номере 7/3 () за октябрь 2010 года, на стр. 67-68